Статті

Житло для внутрішньо переміщених осіб сьогодні будують переважно громади. Кошти приходять із кількох джерел: державна субвенція на фонди тимчасового й підтриманого проживання, програми муніципального орендного житла, кредити й гранти ЄІБ, NEFCO та інших партнерів. Замовником нового багатоквартирного будинку в більшості цих програм виступає міська рада або її комунальне підприємство. Що вимагають програми У 2026 році

8 вересня 2026 року набрав чинності закон № 4778-IX. Він змінив статтю 31 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»: для нових багатоквартирних будинків класу наслідків СС2 і СС3, де постійно перебуває понад 50 осіб або періодично понад 100, будівництво захисних споруд тепер обов’язкове, а проєктна документація містить розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Вимога діє для об’єктів,

Дефіцит робітників — одна з головних проблем відбудови. Тому питання «скільки людей потрібно» для замовника не менш важливе, ніж «скільки коштує». Ми порахували це для реального проєкту — 4-поверхового житлового будинку з підвалом, який ми проєктували для Латвії. Вихідні дані За специфікацією проєкту та BIM-моделлю будинок складається приблизно з 400 збірних залізобетонних елементів: Це приблизно

Житло для внутрішньо переміщених осіб, яке будують за донорські кошти, в Україні проєктують із запасом енергоефективності. У програмі NEFCO та ЄС для ВПО будинки доводять до класу B — це близько 58 кВт·год/м² на рік — і доповнюють тепловими насосами та сонячними панелями. Для громади це означає менші рахунки мешканців і вищу оцінку проєкту донором.

Громади, які будують житло для переселенців, найчастіше обмежені в часі. Державна субвенція 2026 року фінансує лише типові проєкти або проєкти повторного використання, донорські програми ставлять вимоги до енергоефективності та укриттів, а тендер треба оголосити в межах бюджетного року. Почати «з нуля» — шукати окремо проєктувальника, завод і підрядника — у такому графіку важко. Чому завод